Сайт молодших бакалаврів будівельників ДПТНЗ "Камінь-Каширське ВПУ" : гр.№7

гр. №7. Дистанційне навчання.

Урок 23. Порядок визначення і використання накладних витрат.

Діяльність будь-якого суб’єкта господарювання зустрічається з поняттям «витрати». Саме вони є невід’ємною умовою функціонування підприємства, адже вони є базою для формування цінової політики . На сьогоднішній день продукція українських виробників має досить низьку конкурентоспроможність, що спричинено великими витратами на її виробництво. Все це вимагає приділяти витратам значну увагу. В таких умовах при управлінні діяльністю важливим є правильно визначити сутність поняття та розуміти економічний зміст категорії витрати, їхнє місце та функціональну роль у багатоаспектній діяльності підприємства. Визначення сутності та економічного змісту витрат повинно спрямовуватись на управлінські цілі. Відповідно до П(С)БО 16 під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) [1]. При цьому витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для якого вони були здійснені. Оскільки, ціна продукції складається із сукупних витрат на її виробництво і реалізацію та певної величини прибутку, то відповідно чим нижчі ці витрати, тим вищим буде розмір прибутку та більш ефективною така діяльність. Таким чином, витрати виступають інструментом цінової політики та вимірником ефективності діяльності підприємства, а також їх можна розглядати як інструмент управління прибутком підприємства, оскільки між ними та прибутком існує прямий зв'язок. Накладні витрати - витрати, витрати, які супроводжують, супутні основному виробництву, пов`язані з ним. Це витрати на утримання та експлуатацію основних засобів, на управління, організацію, обслуговування виробництва, на відрядження, навчання працівників та так звані непродуктивні витрати. Таким чином, до складу накладних витрат включаються: виробничі накладні витрати - витрати, що пов’язані з обслуговуванням виробництва; адміністративні витрати, пов’язані із управлінням та організацією у цілому; витрати на збут, пов’язані з просуванням товару від продавця до покупця. Відповідно до П(с)БО 3 і П(с)БО 16 структура загальних витрат майже аналогічна, у т. ч. до непрямих відносяться загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати, що пов’язані зі збутом продукції, та інші операційні витрати. До складу виробничих накладних витрат у світовій практиці в особливу групу виділені витрати у вигляді компенсації обслуговуючому та управлінському персоналу за роботу у понадурочний час і витрати у вигляді втрати часу. Це, у свою чергу, є однією з ознак накладних витрат. Внаслідок широкого розвитку автоматизації процесів виробництва, прямі витрати на оплату праці виробничих працівників можуть розглядатися у складі накладних витрат. У результаті у світовій практиці управлінського обліку утворилась нова група витрат - витрати на обробку або конверсійні витрати. Виробничі накладні витрати і прямі витрати на оплату праці об’єднує одна характерна особливість: вони приймають участь у процесі доведення сировини і матеріалів до кінцевого продукту [2]. До накладних відносяться всі витрати підприємства, окрім прямої заробітної платні і прямих матеріальних витрат. Вони викликані підготовкою, організацією, обслуговуванням і управлінням. До складу виробничих накладних витрат входять витрати на зміст і експлуатацію устаткування і цехові витрати на правління і зміст будівель, споруд виробничого призначення і ін. Витрати на зміст і експлуатацію устаткування по відношенню до виробництва є основними, оскільки без машин і устаткування неможливий процес виробництва. Проте вони не можуть бути віднесений до прямих витрат на продукцію, виробничий процес. У результаті можна зробити висновок, що останнім часом спостерігається тенденція до перегляду існуючих концепції класифікації прямих витрат, яка полягає у тому, що достовірність і точність в обчисленні собівартості продукції забезпечується тим більше, чим ширше використовується принцип максимальної локалізації витрат, тобто прямого віднесення їх на собівартість окремих видів продукції. Тому, чим менше використовуються прийоми непрямого розподілу витрат між окремими видами продукції (так як це неминуче веде до перекручувань у калькулюванні собівартості продукції), тим достовірніше і точніше є обчислення собівартості продукції. При неможливості уникнення непрямих способів розподілу важливо використовувати такі, які допускають мінімальний перерозподіл і забезпечують найбільшу точність у калькулюванні собівартості виробів.

Накладні витрати С_н визначаються за нормами Н_н % від суми кошторисних прямих витрат С_пв по будівельних та спеціальним будівельних роботах:

, (10)

і від суми основної зарплати працівників З_м по монтажних роботах

. (11)

Планові нагромадження С_п або нормативний прибуток (третя складова формули ( 6 )) призначенні сприянню економічної самостійності будівельних організацій, госпрозрахунку, самофінансуванню.

Прибуток підрядних організацій створюється за рахунок двох основних джерел: норми планових нагромаджень в ціні будівельної продукції і зменшення собівартості будівельно-монтажних робіт.

Як вже раніше згадувалось, кошти від прибутку ідуть у фонди економічного стимулювання (в тому числі у фонд розвитку виробництва), % за банківській кредит, підготовку кадрів, власне будівництва, утримання автодоріг, фонд науки і техніки.

Як це було сказано в п.3.1, кошторисний прибуток визначається за нормою Н_п% від собівартості С_свбудівельно-монтажних робіт, тобто

де собівартість С_свдорівнює сумі кошторисних прямих і накладних витрат

27.10.2020р. Дистанційне навчання. гр. №7.

Урок 21-22. Прямі витрати. Елементні кошторисні норми.

Прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів та матеріалів, виробів і конструкцій. Вони визначаються в локальних кошторисах по строчно множенням визначеної за ресурсними елементними нормами кількості ресурсів необхідних для виконання обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями, на відповідні поточні ціни цих ресурсів. Поточні ціни на трудові та матеріально-технічні ресурси в інвесторській кошторисній документації приймаються за вихідними даними замовника або, за його дорученням, з інших джерел (у тому числі за усередненими даними Держбуду). Кошторисна заробітна плата (основна і додаткова) розраховується окремо для: робітників-будівельників і монтажників; робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів; робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспортних засобів при перевезенні ґрунту та будівельного сміття. Розрахунок заробітної плати виконується множенням нормативно-розрахункових трудовитрат на вартість людино-години, що відповідає середньому нормативному розряду робіт для ланки робітників-будівельників і монтажників та середньому нормативному розряду ланки робітників, зайнятих на керуванні та обслуговувані будівельних машин і механізмів. Вартість людино-години згаданих робітників по будовах (об’єктах), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності, як правило, приймаються в межах, рекомендованим Держбудом України. При визначенні кошторисної заробітної плати по будівельних та монтажних роботах, які виконуються в підземних умовах (шахтах, рудниках) вартість людино-години робітників слід приймати не по будівництву в звичайних умовах, а як для виконання робіт у підземних умовах шахт з урахуванням тривалості робочого тижня. Кошторисна вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, зайнятих у будівельному виробництві, визначається виходячи з нормативного часу їх роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу будівельно-монтажних робіт, та вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їх використання (машиногодини) в поточних цінах. Вартість машино-години в поточних цінах розраховується на підставі трудових і матеріальних ресурсів, наведених в РКНЕМ та поточних цін на них з додаванням амортизаційних відрахувань на повне відновлення будівельних машин і механізмів, вартості матеріальних ресурсів на заміну запасних частин, що швидко спрацьовуються, на ремонти, технічне обслуговування, перебазування, а також податку з власних транспортних та інших самохідних машин і механізмів. По будовах (об’єктах), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності як правило, вартість машино-години приймається в межах, рекомендованих Держбудом України. Час використання робітниками-будівельниками та монтажниками механізованого виробничого знаряддя (пальники газополум’яні, вібратори поверхневі, машини мозаїчношліфувальні, машини електрозачищувальні, трамбівки пневматичні тощо) включено до норм трудовитрат робітників-будівельників та монтажників і виокремлено в ресурсних елементних кошторисних нормах задля розрахунку вартості енергоносіїв, мастильних матеріалів та гідравлічної рідини, яка враховується в складі прямих витрат на матеріальні ресурси. Амортизаційні відрахування, витрати на ремонт та переміщення механізованого виробничого знаряддя враховані у складі загальновиробничих витрат. Кошторисна вартість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій у прямих витратах визначається на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, передбачених робочими кресленнями та відповідних поточних цін. Поточні ціни на матеріальні ресурси по будовах (об’єктах), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності, як правило, приймаються за рівнем, що склався в регіоні за цінами виробника.

23.10.2020. гр.№7

Урок 19-20. Тема. Одиничні розцінки на будівельні роботи. Елементні кошторисні норми на влаштування конструкції і обладнання.

Мета: навчитися визначати одиничні розцінки на будівельні роботи, виховувати інтерес до професій регіону.

Матеріал уроку: Одиничні розцінки на будівельні конструкції та роботи розробляються на основі прогресивної технології будівництва економічно обґрунтованих норм витрат трудових та матеріальних ресурсів.

Одиничні розцінки, як правило, розробляються на конструкції та види робіт, що широко застосовуються в будівельному виробництві й включені до складу РЕКН-99, на вимірювач робіт й конструкцій, що прийметься в цих нормах. При цьому враховується умова, що показники елементів затрат, наведених в РЕКН-99, повинні забезпечити можливість їх всебічного застосування при складанні кошторисів на будівельні роботи. Вплив окремих факторів, що сприяють утворенню кошторисної вартості від особливостей місцевих умов будівництва, повинна враховуватися окремо. За нормативну б^ для визначення окремих елементів затрат в одиничних розцінках беруть: • Норми витрат трудових й матеріальних ресурсів поданих в РЕКН-99; Враховуючи складові частини кошторисної вартості будівельної продукції, а також групування видів робіт за їх основним призначенням: будівельні, монтажні, ремонтні роботи - одиничні розцінки розподіляють на три різновиди: Заробітну плату робітників (аналогічно елементним кошторисним нормам) - за тарифними ставками встановленими для оплати праці робітників, зайнятих в будівництві (формула 3.1) • Вартість експлуатації машин - за цінами, розробленими у відповідності з положеннями й правилами, наведених в РЕКНМУ-99; • Вартість матеріалів, виробі&й конструкцій - за середніми кошторисними цінами франко-приоб'єктний склад будов й кошторисними цінами на привезення вантажів на будівництво, розроблених у відповідальності с положенням й правилами ДБН Д. 1.1-1-2000 та доповненням №3 від 17.06.2003 року Вартість матеріалів, виробів та конструкцій, характеристика яких приймається за проективними даними в одиничні розцінки не включається. Для них потрібно окремо складати одиничну розцінку під час визначення конкретної номенклатури робіт й специфікації на матеріали. Складання одиничної розцінки використовується на бланку форми №5, до якої відносяться відповідні дані, що утворюють одиничну вартість прямих затрат даної роботи (Таблиця 5.1.). Таблиця 5.1 ОбR = одинична розцінка / №8-6-1 Мурування зовнішніх простих стін з керамічної цегли при висоті поверху до 4,0 м. Підстава: РЕКН-99, ДБН.Д.2.2.-8-99. Склад роботи: 1. Кладка конструкції стін з цегли; 2. Влаштування ніш, каналів, температурних та осадочних швів; 3. Розшивання швів. Вимірник: 1 мурування (Rср = 2,7; Тн = 8,14 люд-год.) Основне методичне правило що до складання Ок - одиничних розцінок полягає в чіткому відображенні норм витрат ресурсів за відповідним шифром РЕКН-99 та використання формул 5.2, 5.3, 5.4. Бланк Ф-5 заповнюється в такому порядку (талб. 5.1): • 3 набору ресурсів даного виду робіт заносимо в гр. 1, 4 та 5 елементних прямих затрат; • Добираємо відповідні кошторисні нормативи та поправочні коефіцієнти, заповнюючи гр. 5 та гр. 6, одержуючи кошторисну вартість кожної статті прямих затрат - гр. 7; • Склавши далі гр. 7, одержуємо вартість одиниці робіт на вимірник, що удається над таблицею.

1. Для визначення вартості будівельних робіт:

2. Для визначення вартості монтажних робіт:

3. Для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт:

Одиничні розцінки застосування при складанні кошторисів на нове будівництво, реконструкцію й капітальний ремонт підприємств, будинків і споруд, розробку укріплених нормативів кошторисної вартості на будівництво та капітальний ремонт, а також для розрахунків за виконання будівельно-монтажних робіт й визначення техніко-економічних показників будівельних організацій (в базисних цінах). Як правило, одиничні розцінки, зазначені формулами 5.2, 5.3, 5.4, розраховують так, що кошторисна ціна прямих затрат вміщує і складає повну вартість необхідних ресурсів та будівельно-монтажних і ремонтно- будівельних процесів, які потрібні для одержання одиниці доброякісної будівельної продукції їм, м2 , м3 , 1т, 1шт. та інші). За основу для цього беруться відповідні таблиці РЕКН-99 та РЕКНр-99. Перехід на регульовані ринкові відносини суттєво розширює нормування одиничних розцінок та її складових частин ставлячи завдання по зниженню собівартості продукції будівництва та заощадженню ресурсів.

Ресурсні елементні кошторисні норми порядок їх розробки і використання 26 Кошторисні нормативи повинні відповідати тільки вимогам, що мають прямий стосунок до визначення вартості будівництва. Вони повинні: - відповідати основним завданням кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві, забезпечуючи достовірне визначення вартості будівництва; - бути технічно й економічно обгрунтованими, забезпечуючи оптимальні витрати необхідних ресурсів, раціональне використання довкілля; - враховувати досягнення будівельної техніки і передовий досвід, стимулюючи науково-технічний прогрес у будівництві; - мати максимальну простоту і зручність у застосуванні, давати можливість широкого використання електронно-обчислювальної техніки та інших засобів автоматизації. Вихідними даними для розроблення кошторисних нормативів є: - найбільш раціональні технічні рішення в проектах; - технологія будівельного виробництва і будівельні машини та механізми, що відповідають останнім досягненням науково-технічного прогресу; - чинні стандарти на матеріали, вироби і конструкції, а також устаткування. Дія кошторисних нормативів зберігається протягом періоду між переходами на нові кошторисні норми. Перехід на нові кошторисні норми обумовлюється змінами у сфері організації будівництва, економічної політики держави і супроводжується переробкою всієї системи кошторисних нормативів. Кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів). Склад і кількість ресурсів у кошторисних нормах повинні відповідати останнім досягненням в галузі технології й організації будівельного виробництва, сучасному рівню технічного оснащення будівельних і монтажних організацій, відбивати накопичений у будівництві досвід, а також прогресивні проектні рішення, матеріали, вироби і конструкції. Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання від повідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників. У кошторисних нормах враховано повний комплекс операцій, необхідних для виконання визначеного виду робіт в усереднених умовах. Кошторисні норми призначені для: - визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва; - визначення прямих витрат у вартості будівництва; - розрахунків за обсяги виконаних робіт; - розроблення укрупнених ресурсних показників по конструктивних елементах і видах робіт на функціональну одиницю виміру. Кошторисні нормативи можуть також використовуватися при розробленні поточних одиничних розцінок, визначенні тривалості робіт, складанні технологічної документації (ПОБ, ПВР тощо), встановленні норм списання матеріалів. У необхідних випадках кошторисні нормативи можуть бути використані для економічної оцінки і порівняння окремих проектних рішень, а також для аналізу структурних змін капітальних вкладень. Кошторисними нормами передбачено виконання робіт у звичайних умовах, не ускладнених зовнішніми факторами. При виконанні робіт в умовах, що їх ускладнюють, наприклад, загазованість, розташування поблизу діючого устаткування, обмежені умови складування матеріалів тощо - до кошторисних норм застосовуються коефіцієнти, наведені в загальних положеннях відповідних нормативів. Види та призначення кошторисних нормативів 27 Кошторисні нормативи – це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об’єднуються в окремі збірники. Разом з Правилами і положеннями, що містять у собі необхідні вимоги, вони служать для визначення вартості будівництва. В залежності від того, ким затверджуються, кошторисні нормативи поділяються на такі види: а) загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи; б) відомчі кошторисні нормативи; в) кошторисні нормативи для окремих великих будов; г) індивідуальні кошторисні норми. Перші з них (загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи) затверджуються Держбудом України. Вони обов’язкові для застосування всіма організаціями незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форм власності при визначенні вартості будов, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Відомчі кошторисні нормативи розробляються в тих випадках, коли за прийнятою організацією і технологією робіт витрати усіх видів ресурсів значно відрізняються від загальнодержавних. Вони не повинні суперечити загальнодержавним або дублювати їх. Кошторисні нормативи для окремих великих будов затверджуються забудовником за погодженням із Держбудом. До індивідуальних кошторисних норм належать елементні кошторисні норми, які розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції і роботи за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту і складаються на підставі актів (між замовником і проектувальником), які враховують усі чинники, що ускладнюють виконання БМР при реконструкції, розширенні та технічному переоснащення підприємств, будівель і споруд і використовуються тільки для будов за даним проектом. За ступенем укрупнення нормативи поділяються на елементні та укрупнені. До елементних кошторисних нормативів належать: ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2– 99); ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3–99); ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4–2000); ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-відновлювальні роботи (РЕКНР) (ДБН Д.2.5–2000); ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6–2000); ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7–2000). До укрупнених нормативів належать укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН): на будівельні споруди у цілому; на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт. Кошторисною нормою називається сукупність усіх видів ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), установлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних)величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнта). 28 Головне призначення кошторисних норм – визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт (як основи для наступного переходу до вартісних показників). Кошторисні нормативи можуть також використовуватися при розробці укрупнених ресурсних показників поточних одиничних розцінок, визначенні тривалості робіт, складанні технологічної документації (ПОБ, ПВР тощо), встановленні норм списання матеріалів. Також можуть використовуватися для розрахунків за виконані роботи, для економічної оцінки і порівняння окремих проектних рішень. У кошторисних нормах враховано повний комплекс операцій, необхідних для виконання визначеного виду робіт в усереднених умовах. Кошторисними нормами передбачено виконання робіт у звичайних умовах (плюсова температура довкілля та помірний вітер – до 10 м/сек), не ускладнених зовнішніми факторами (загазованість, діюче устаткування тощо). Для врахування ускладнюючих умов виконання робіт до норм застосовуються коефіцієнти, які наведені у загальних положеннях до відповідних нормативів. Кошторисні норми не поширюються на окремі роботи під час будівництва унікальних будівель і споруд, а також при проведенні робіт із застосуванням імпортної будівельної техніки, яка не має аналогів вітчизняного виробництва. У таких випадках розробляються індивідуальні елементні кошторисні норми. РЕКН розроблені у складі 47 збірників. Кожний збірник РЕКН має свою назву по окремим видам будівельно-монтажних робіт, містить технічну частину і таблиці норм із показниками витрат ресурсів. Технічні частини до збірників містять вказівки щодо порядку застосування норм, а також правила обчислення обсягів робіт і коефіцієнти до норм, які поширюють умови застосування норм. Таблиці збірників РЕКН об’єднано в групи. Опис складу робіт та одиницю виміру наведено для групи у цілому, Номер зашифровано трьома числами через тире: перше число – номер збірника РЕКН; друге число – номер групи,до якої включено норму; третє число – номер норми. Кожна таблиця норм збірника РЕКН містить такі показники: витрати праці робітників-будівельників, люд.-год.; середній розряд робіт, визначений для ланки робітників-будівельників; витрати праці машиністів, люд.-год.; час роботи та склад будівельних машин, механізмів, механізованого виробничого знаряддя (інструмента), маш.-год.; витрати будівельних матеріалів, виробів та конструкцій у фізичних одиницях виміру. Шифри матеріально-технічних ресурсів, наведених у таблицях норм збірників РЕКН, складено, виходячи із номенклатури збірників кошторисних цін на матеріали, вироби і конструкції та будівельні машини та механізми. Опис робіт, передбачених нормами, містить короткий перелік складу основних процесів виконання робіт. Дрібні, допоміжні та супровідні операції, як правило, не згадано але нормами враховано. У РЕКН враховано внутрішньо будівельний транспорт (вивантаження на при об’єктному складі, горизонтальне та вертикальне транспортування матеріалів до місця встановлення) за винятком випадків, застережених у технічних частинах відповідних збірників. Норми витрат матеріальних ресурсів визначено з урахуванням загальних виробничих норм витрат матеріалів, технологічних карт та іншої технологічної документації, а також мінімальних норм втрат і відходів по матеріалах, які потребують обробки чи припасування при укладанні їх у проектне положення. Витрати матеріалів, які використовуються неодноразово (опалубка …) визначено з урахуванням технічно обґрунтованого числа їх обертів. Витрати ресурсів на роботи з демонтажу окремих конструкцій будівель і споруд, обладнання та зовнішніх мереж за відсутності необхідних норм на демонтаж (розбирання) 29 можуть визначатися за нормами відповідних збірників РЕКН на будівельні роботи без урахування норм витрат матеріальних ресурсів із застосуванням до норм витрат труда робітників, часу експлуатації будівельних машин і механізмів таких коефіцієнтів: при демонтажі збірних залізобетонних, бетонних і дерев’яних конструкцій – 0,8; те саме, внутрішнього санітарно-технічного і електротехнічного обладнання – 0,4; те саме, зовнішніх мереж водопроводу, каналізації, тепло- і газопостачання – 0,6; те саме, металевих конструкцій – 0,7. Матеріальні ресурси, придатні для використання після демонтажу, за винятком випадків, застережених у технічних частинах, слід визначати у кошторисі із застосуванням показників (% виходу придатних матеріалів), наведених у «Вказівках щодо застосування РЕКН»

Питання для контролю:

1. Що таке одиничні розцінки:

2. Які різновиди одиничних розцінок ви знаєте?

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал, написати конспект, дати відповіді на контрольні запитання

22.10.2020р. гр. №7.

Урок 17-18. Визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.

Структура кошторисної вартості будівництва і будівельно-монтажних робіт

Кошторисна вартість будівництва підприємств, будівель і споруд визначає величину суспільно-необхідних затрат праці на будівництво нового, або реконструкцію і технічне переозброєння діючого підприємства, будівлі, споруди. Вона складається з кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт та інших витрат, які відносяться до діяльності підрядника, витрат на придбання технологічного обладнання, приладів та технічного інвентарю, на утримання дирекції підприємства, що будується, підготовку експлуатаційних кадрів, на авторський і технічний нагляд, витрати на проектно-вишукувальні роботи та інші. Крім того, кошторисна вартість будівництва містить в собі витрати на перевезення робітників до місця роботи, винагороду за вислугу років, а також значну частину резерву коштів на непередбачені роботи і витрати.

Кошторисна вартість будівництва підприємств, будівель і споруд складається на основі локальних кошторисних розрахунків у вигляді зведеного кошторисного розрахунку (ЗКР).

С_б може бути визначена за формулою

С_б = С_бмр + С_об + С_ін,(5)

де С_бмр – кошторисні витрати на будівельно-монтажні роботи; С_об – кошторисні витрати на обладнання, пристрої, інструменти, виробничий інвентар і меблі; С_ін – кошторисні інші витрати.

Розглянемо складові кошторисної вартості будівництва С_б.

А. Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт (БМР).

Кошторисна вартість БМР визначається за формулою:

С_бмр = С_пв + С_н + С_п, (6)

де С_пв - прямі витрати; С_н - накладні витрати; С_п - планові нагромадження або нормативний прибуток.